Марисьок-пісатєль

грудень-лютий

2008-11-15T23:37:49Z

Є одна людина, наявність якої дозволяє мені жити. Ця людина не читає мій ЖЖ і це добре, але її тінь є у всьому що я роблю. Це якби поки вона є, все на світі є добре, все можна пержити і йти далі, ну майже все. На нас чекають складні часи...вона переїжджає і відтепер буде далеко, в неї не буде навіть матраса там де вона буде, а взяти мій надувний їй якось не з руки. Це так боляче, коли ти не можеш захистити від проблем людину, яку любиш понад усе.

А вона продовжує в такому стані захищати мене, бо я розсіянний Марисьочок, бо та сусідська дитина ,яка не залежно від пори року довбається в пісочниці сама, то Марисьочок і та дитинка, якій лопаються судини в носі від крику на балконі восьмого поверху комуналки навпроти - теж я.

Від можливості втратити цю людину сьогодні стало дуже боляче. Серце на хвилину зупинилося. Я вже втратила декого - я це памятаю досі. я тільки перший рік думала, що я через рік це забуду. Дуже хочетсья просто бігти своїми маршрутами повз тумани, трамваї, театри, йоги, японію, людей і кричати: не йди...сидіти в куточку своєї кімнати кольору бордо і дуже просити когось вгорі цього куточка: щоб Ви не йшли.

Актеры на гриле

2008-11-15T08:32:34Z

Вчера пришел технический райдер одного нашумевшего спектакля из Италии. Ну и информация, котрая мне нужна и понятна. Но любопытсво никуда не денешь, полезла читать о линиях света, глубине сцены, ну такое. И тут мой английский в кое подвел меня под "ха-ха-ха, ну ты и даешь". Написано то, что я читаю как: электрический капстан должен быть на гриле. И тут мне пришла в голову чудная "пастораль": зритель приходит в красивых платьях, желательно что-то вечернее и бабское (как на пирушках киевского дворянского клуба: атлас, бархат, перчатки и самшив), а на сцене актеры из далекой страны делают барбикю, всех угощают сосисками, пьют дешевое вино из пластиковых пакетов и всем очень весело, как на какой-небудь лужайке в Беверли-Хилз.

Птиц нет

2008-11-14T02:38:38Z

Никаких птиц. Я говорю птиц за окном никаких нет. Мертвая милая родная тишина. Сегодня я на ночь куда-то ездила - были встречи, день тяжелый, нервный, неприятный. И дышала в чорный плотный воздух, будто дУхов ртом пускаешь...в детсвте пускаешь пузыри из слюны, а когда выростешь - джинов из сигартного дыма, но я вот уже месяц как не курю - мокрый пугливый пар порадовал, родное теплое и слава богу не горькое. А птиц нет, и нет ничего лишнего, изумительно лаконичный мир: зеленные ивы, густые туманы, одноглазые машины в клубах дыма, этакая развоска Сатаны, сплюснутые по бокам трамваи, будто они чего то бояться, их напугали одноглазые машины, и они пытаются вмяться куда-то в бок. И высоток не видно. И да вот еще, там где нет асфальта, земля стала выглядеть более сдержано, не так похабно как весною-летом, врод что в нее не всунь - всему рада, черная сочная потаскуха, но я то знаю, что ждет она по весне никак не зернышко инжира, а материал более порочный, более вязкий, чтобы на осень из под земли кричали человечискими голосами корни...Так вот сейчас земля здержаная, умиротворенная, в зимней аскезе она ждет северых ветров, а не спрему повешанных.

Мне сказали, что сакура так и цветет как говорят - невероятно, а у меня сейчас за окнами невероятно стали шуметь мусоровозы, нарушая мою короткую, ненадежную тишину. А птиц как не было так и нет. и в этом есть некий подарок мироздания - черная пугливая тишина...

Кстати, было обидно узнать, что все билеты на Лондон на месяц вперед забронированы. Это в какой стране я сейчас живу, вроди и не Киев, а Дубаи какие-то, а ну признавайтесь, это из-за вас я теперь не поеду посмотреть "Иванова", Тома Стопарда?

Каков бы кризис не был, он не помеха, человеку летать, тем более в Лондон на распродажи....Блядь, там где когда-то была мечта, теперь рынок.

Ом.

Ахуеннейший Шипенко

2008-11-13T12:00:39Z

"Но убегать от этой реальности нужно так, чтобы больше не возвращаться, а большинство людей в своем способе бегства, на самом деле возвращаются к этой же выдуманной действительности, просто немножко задекорированной иллюзиями".

"Люди, которые ставят пьесы, про какую-ту жизнь – попросту врут. Идея театр, да и вообще искусства, как зеркала действительности – лобуда".

"Но «современная драматургия», «новая драма», «нью райтинг» - это общественное явление, его придумали, потому что пришло время сказать, что у нас есть свои молодые драматурги, у нас есть свои молодые театры".

"Иногда мне кажеться, что все книги на земле написал я".

Из моего интервью с русским драматургом, Алексеем Шипенко, который лет 20 живет и пишет в Германии.
Скоро вывешу на Портале.

Рынок творца убивает

нове на Порталі

2008-11-13T10:40:21Z

«ЛИЧНОЕ ДЕЛО» СЕЗОНА

ХЕДЛАЙНЕРОМ МОСКОВСКОГО ФЕСТИВАЛЯ «СЕЗОНЫ СТАНИСЛАВСКОГО» И СОБЫТИЕМ ЭТОГО СЕЗОНА ГАСТРОЛЕЙ СТАЛ СПЕКТАКЛЬ ТОМАСА ОСТЕРМАЙЕРА «ЗАМУЖЕСТВО МАРИИ БРАУН». ПО СЛОВАМ РЕЖИССЕРА, В ОДНОИМЕННОМ СЦЕНАРИИ ФАССБИНДЕРА ЕМУ БЫЛА ИНТЕРЕСНА ИСТОРИЯ ГЕРМАНИИ ЖЕСТОКОГО ХХВЕКА, КОТОРАЯ, КАК В ЗЕРКАЛЕ, ОТРАЗИЛАСЬ В СУДЬБЕ НЕМЕЦКИХ ЖЕНЩИН. ОСТЕРМАЙЕР ДОЛГО ИЗУЧАЛ БИОГРАФИИ АКТРИС, САМОЗАБВЕННО ПРИНИМАВШИХ МУЖЕСТВЕННЫЕ ОБРАЗЫ, И ДРАМАТУРГИЮ, В КОТОРОЙ ЗАСТЫЛИ ПОРТРЕТЫ ЗАВОРАЖИВАЮЩЕ БРУТАЛЬНЫХ И ХОЛОДНЫХ НОРЫ И ГЕДДЫ ГАБЛЕР. СТАЛКИВАЯ НА СЦЕНЕ АКТРИСУ ЧЕТВЕРЫХ АКТЕРОВ, ИСПОЛНЯЮЩИХ ОСТАЛЬНЫЕ ЖЕНСКИЕ РОЛИ, РЕЖИССЕР ИРОНИЗИРУЕТ ПО ПОВОДУ ЭМАНСИПАЦИИ, УКАЗЫВАЯ НА НЕЗДОРОВОСТЬ ЭТОЙ ИДЕИ, НА ТО, КАК ОНА СТАНОВИТСЯ ПАРАНОИДАЛЬНОЙ, ПРЕВРАЩАЯ ПРЕДСТАВИТЕЛЬНИЦ СЛАБОГО ПОЛА В ИЗНАСИЛОВАННЫХ ЭПОХОЙ ЧУДОВИЩ.

ЧИТАТИ ДАЛІ: «ЛИЧНОЕ ДЕЛО» СЕЗОНА

АНТОН АДАСИНСКИЙ: ЧЕЛОВЕК, СТАНЦЕВАВШИЙ СОН

МИР, В КОТОРОМ ОН ЖИВЕТ, НАПОЛНЕН НЕВЫРАЗИМЫМ И ВЫШЕДШИМ ИЗ ТЕЛА СНА, ЗОВЕТСЯ DEREVO, ОН И САМ — ДЕРЕВО. ЕГО ПОЯВЛЕНИЕ НА СВЕТ, СКОРЕЕ ВСЕГО, ПРОИСХОДИЛО ТАК: НА ЗАДНИКЕ КРАСНОГО ЗАКАТА НА ТЕМНЫЙ ПРОСЦЕНИУМ НЕБА ХУДЫМ ПОЛУМЕСЯЦЕМ ИЗ ПОЛУДРЕМЫ ВЫШЛО ЧЕЛОВЕЧЕСКОЕ ТЕЛО. ТЕРЗАЯСЬ ТОСКОЙ ПО НЕВЫСКАЗАННЫМ СЛОВАМ, ОНО ПОТЯГИВАЛОСЬ И ПОДПРЫГИВАЛО, ЛОМАЛОСЬ И ГРИМАСНИЧАЛО, КОРЧИЛОСЬ КРИВЛЯЛОСЬ. КУЛИСЫ СТРЕМИТЕЛЬНО ИСЧЕЗАЛИ, И ОСТАВАЛОСЬ ОГРОМНОЕ ПРОСТРАНСТВО ТЕЛЕСНОЙ БОЛИ, РАССКАЗАННОЙ СПЕКТАКЛЯМИ.

ЧИТАТИ ДАЛІ: АНТОН АДАСИНСКИЙ: ЧЕЛОВЕК, СТАНЦЕВАВШИЙ СОН

ОДИН ЗЛОТИЙ ЗА КОНТРКУЛЬТУРНИЙ ТЕАТР

БІЛЬШІСТЬ «ЗАЛЕЖНИХ ТЕАТРіВ» ЦЕ СТУДЕНТСЬКІ ЧИ НАПІВПРОФЕСІЙНІ КОЛЕКТИВИ, ЯКІ НЕ УТВЕРДИЛИСЯ ПОКИ ЩО В ТЕАТРАЛЬНОМУ СВІТІ, ТАК ЗВАНИЙ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ТЕАТР. ЩОБ РОЗШИРИТИ КОЛО ЙОГО ЗАЦІКАВЛЕНИХ ГЛЯДАЧІВ, ОРГАНІЗАТОРИ ФЕСТИВАЛЮ ЗАЛЕЖНИХ ТЕАТРІВ У ПОЗНАНІ ВСТАНОВИЛИ СИМВОЛІЧНУ ЦІНУ НА ВСІ ВИСТАВИ - ОДИН ЗЛОТИЙ.

ЧИТАТИ ДАЛІ: ОДИН ЗЛОТИЙ ЗА&NBSP;КОНТРКУЛЬТУРНИЙ ТЕАТР

МЕГАФАУСТ

Я, ИОГАНН ФАУСТ, СОБСТВЕННОЙ РУКОЙ ОТДАЮ МЕФИСТОФЕЛЮ:
ДУШУ, ТЕЛО, МАШИНУ ПЕРЕД ТЕАТРОМ, КВАРТИРУ В&NBSP;ЦЕНТРЕ ГОРОДА,
ДЕТСКУЮ ИГРУШКУ ЧЕБУРАШКА (СО СЛЕЗАМИ), ТЕАТРАЛЬНЫЕ НАГРАДЫ И
СЕРИЮ ПОСТЕРОВ МАДОННЫ…
- ДОПОЛНЕННЫЙ И АДАПТИРОВАННЫЙ К УСЛОВИЯМ СОВРЕМЕННОСТИ ДОГОВОР ФАУСТА С МЕФИСТОФЕЛЕМ

ЧИТАТИ ДАЛІ: МЕГАФАУСТ

Апокаліпсис за Мариськом Сквєрнословом

2008-11-13T00:59:51Z

По суті всі ж знають теорію великого вибуху? Матерія пришвидшувалася, концентруючись в центрі і відбувся вибух, вселенська катастрофа - і матерія почала віддалятисявід центру...якось так, чи приблизно так.

І в нашому світі все мабуть відбувається зараз саме так. Щосекнудно зростають товари і послуги, на які мені пропонують витратити гроші. Що року виходить більше 500 млн книжок, і ця кількість тільки збільшується, і кому на хрін треба ці книжки, такі книжки, про ніхуя? Відчуваєта певну істерію, наче зриває мотори?

Подібне навіть за собою можна помітити: коли ти влазиш в якусь роботу, то починаєш набирати ті самі оберти, чи просто посеред дня починає зривати дах, я себе тоді відчуваю якою-небудь ферарі на швидкості 600 км на годину без гальм і без прав.

Я розшифровую зараз інтервю, де Шипенко, відомий російський-німецький драматург каже, що нам Пиздець і Ренесансу не буде, каже цілком вже банальні речі, щось про велику катастрофу, якою вся ці істерія закінчиться. Сьогоднішня криза- це лише репитиція...А я подумала, може таки в травні йобне кодлайдер? Це наче стільки шуму, стільки шуму, той самий галас вавілонський - і раптом стане тихо...і де-небудь на Венері маленька бактерійка знайде собі другу маленьку бактерійку і вони разом зачнуть еволюцію, таку саму, тільки вже без нас...

То це цілком можливо, що ні в яку Японія я наступного року не поїду...

Мені самій часто хотілося щоб людство зникло, але знкинути зовсім, без права на сотанній міні-діві, чи величезну бібліотеку, де голограма-бібліотекар дратував би нових жителів землі своїм снобським виглядом і дурним акцентом, якось фатально. Тут намагаєшся бодай якось зберегти про себе память на жорстких носіях, а потім раптом розумієш, що Світопорядку не важлива память про цілу планету і кільканадцять цивілізацій. Хоча в цьому я Світопорядок розумію, щось на кшталт "я собі новий світ вигадаю". Я ніколи не згадую про знищенні твори, то хто буде згадувати про знищену Землю?

Хоча це може виглядати так: на місці третьої планети від сонця будуть сотні тисяч уламків, медитативно плаваючих по рівній траєкторії сфери, і коли-небудь жителі тої ж таки Венери дослідять їх, і з упевненістю скажуть, що на цих уламках є сліди вуглецевих сполук, а значить там було життя...ну може ще Гітлера в космосі спіймають, ця малишка мабуть вже півВсесвіту облетіла звісткою про Третій Рейх...Уявляєте, не було Греції, персів, Аравії ,Сингапуру, піратів, групового сексу, любові, Тіберія, Арто, Японії, Віана, мене, а лише Третій Рейх, і такий нескладний чоловічок з вусами.

до третіх півнів Марисьок

2008-11-12T01:13:54Z

Другу ніч підряд мені світить Повня у вікна. Я закриваюся ковдрою, оксамитовим плюшем ведмедів, але марно - холодне мертве світло лягає мені на очі. Я змучено кривлюся і живіт мені ниє жіночим слабуванням. Кажуть, коли на дітей світить Повня вони сатють сомнамбулами, а то і відкривають двері і йдуть геть. Діти йдуть в ліси і на закинуті заводи...в пору звісно сказати, що там вони примусово займаються сучасним актулаьним мистецтвом, але вчора зранку у мене були виявленні подряпи і синці на руках.

Так і є, Марисьочок хотить по карнизам догори головою, сині вени набухають на підборідді і на скронях ртуттю. Треба починати повторювати: "In nomeni patris et figlies et spiritus sanctis", але губи продірявленні і сшиті посинілим коренем мандаргори.

Потім молочна білі тюль здійметься від втіру, і в розкрите вікно вистрибне Марисьок - на заводах, де екзерцисти припахали дітей, упирів, вовкулак і волоцюг створювати контемпорарі арт ноги нашої білої, венами покрученої не буде! Ми де-небудь поближче до живих спялчих людей.

Якщо вам здається, що хтось заглядає у вікна, може так і є?

плани лоскочуть пяти

2008-11-11T22:55:03Z

Бррр...Сподіваюсь боги Марисьочка люблять.

На тижні буду розмальована в мантри і рослинні орнаменти чудо-хною.

Субота, неділя - бля, премєри. Лівий Берег - Річард, Парвий берег - жінка міністра культури)

22, 23 якщо пощастить в Ялті. Хочу матеріал про новий ахуєнний театр, де 10 млн доларів закопали і Малковича теж закопали. Думаю ми з Андрієм його знайдемо і виграємо приз - опудало Малковича з собою.

До речі, френди, може хтось живе в Ялті?

А потім 25, 26, 27 - кібервиставка усілякого смішного дива в Пітері...буду у брата. Хто в Пітері і хоче мене бачити, пишіть.

Ну і пора собі зробити нову ню-фотосесію у Олеся))), дехто ж бачив таки минулорічне наше з Бабкіною буйство фороуму в неті, хі-хі....щось я розійшлася....Олесь, хотіла б я так пистаи, як ти фоткаєш.

Всьо. Спати.

что за нахуй?

2008-11-10T11:21:53Z

Наш кореспондент сидит, будет сидеть еще двое суток...милиция же всегда с народом, дишит ему в затылок, поглаживает по попке...Эх, что ли самой пойти здаться властям? дешевле будет...правда кто меня в КПЗ пустит, я ведь для социума не существую: налоги не плачу, денег не зарабатываю, сьела свой идентификационный код, на крише Тейта сожгла оба паспорта, в Москву пробираюсь по сугробам туда и обратно под колючей проволкой. В Японию как понимаете буду вплавь. Нет меня, значить и сидеть мне не положено...

только лошадь с документами имеет право на отпуск и отдых как по своей воли, так и принудительный...

друзья

2008-11-08T22:04:17Z

Да вот, впервые хочется сказать: СПАСИБО ФРЕНДЛЕНТЕ, спасибо, тем людям, чьи мысли за суботу, 8 ноября, горькие и саркастические, болезненые и приносящие боль буквально вынесли. Я вот в серьезном ахуе-захлебе действительно чувтсвую, что не одна. Спасибо, друзья.

альо, світопорядок 2

2008-11-08T21:50:22Z

Бібліотека, де є все. Не зібрання на заздрість ворогам в катакомбах Ватикану, а все-все. Величезні стелі, шафи з червоного дерева, що уходять далеко увись. пил і сонце. Величезні важкі драбини по яким їздять манюні лисі гноми-леприкони. Коли вони переносять купи книжок, то здається, що грудки книг самі снують безмежними коридорами.

Мої мрії про місце сили схоже до оригіналу виклав Борхес і Еко, і коли-небудь виклам я. В такій бібліотеці місце вічно дитинним богам, юним і веселим. Замазані в ірис діти гортають книжки Енштейна, Ньютона, Гессе, Канта...і весело сміються, і багато сонця і багато пилу.

Коли все на світі зникне, лишиться лише це місце, ткаким собі спаравжнім платонівським світом. відображення зникнуть, а ідеї лишаться.

Альо, світопорядок?

2008-11-08T21:37:45Z

До двадцяти.

Людей в групі з японського до 20. Це, я вам скажу, неймовріно проводити півторигодини двічі на тиждень серед абсолютних мрійників числом до 20. Ну скажіть на кой ляд пересічному українцеві японська? Да, аніме. з нього всі починають. А потім ти в якийся момент просто дозволяєш собі робити те, що тобі хочеться і вірити в те, що тобі хочеться. Одна дуже хороша людинка колись казала: мріяти треба маштабно. Малиш, ти і досі мрієш маштабно?

Коротше, мені приємно ламати язик в спробах сказати христоматійне: Київ - столиця України, чи ось це: Ця кішка, ваша кішка? За цим нема меркантильного: вивчу англійську і виїду в Америку.

Вчити єїрогліфи - це як школа магії, бувають чудеса, і світом правлять стихії (виїбнусь: це твердження ріднить сінтоїзм і досократиків). В юності я вчила латинь і мене перло, але далі споміжного до занять з риторики і купки виразів, та граматики це не пішло. Трохи згодом мені дісталася книжка про Шампольона, знімок александрійського каменя мене неімовірно заворожував і збуджував, по схемах в додатках і таблицях до книжки я старалася вивчити єгипетські ієрогліфи, але більше я нічого не знайшла. Інтернет досліди почалися пізніше в сфері "санскрит для чайників", але і тут не вийшло...

А тепер в щось "таке" вірять до 20 чоловік, які збираються разом, аби хором виспівувати по вечорах: Ця кішка ваша кішка?

Все чудесно, аби тільки цю дурь з голови прикладом не вибивали.
Вдячний Марисьок

сни і психоаналіз

2008-11-06T16:06:07Z

Фройд пише, що розказувати свої сни - значить говорити про себе більше ніж, якщо прямо говорити про себе. Але мені снився дуже гарний сон, склеєнний з емоційних плям кількох минулих днів, але я вам скажу моє підсвідоме вміє краще за мене склеювати сюжети. Якщо хтось з нашої фройдівської пірамідки: Суперего, я, Воно і стане письменником, то тільке Воно. Суперего - тиранічне жорстоке анатлітичне, я - затиснуте комплексами, а воно - снить мені ось такі штуки:

Я сиджу в домі одного знайомого чоловіка, я готую йому їжу на сковорідці, готую саме мясо: бекон, салямі, все шкварчить жиром. На червоному стільці коло плити сидиш ти, Оль, і розповідажш мені якусь казку. Це казка про якусь свободу і якусь магічну зустріч, ти її наче мантру вдовблюєш мені і тоді ми, втрачаючи дім йдемо геть від того чоловіка. В руках у мене лишається сковорідка, я продовжую якось безпорадно помішувати деревяною лопаткою прижарені ковбаси.

Оля мене веде за дім того будинку, де я живу зараз. А там прямо на подвіря, вкрите мяким житом, падають маленькі метеорити, і метеорити по-більше. Вони несуться з нічного неба вертячись навколо себе і все це має виглядає як неймовріні феєрверки. Я розгублено помішую ковбаси на сковорідці і зі слізьми спостерігаю за палаючими меторитами, які впавши долі підстрибують, щось вигукують, дірявлять землю і поводять себе як бенгальські вогники. З цього поля виходить чоловік, в синіх джинсах, астенічний і в сірому реглані з капюшоном.

Потім я вже без сковорідки намагаюся взяти до рук охололі кольорові кругляшки метеоритів. Чоловік мене зупиняю, а маленькі кругляшки пищать на землі і весело хіхікають, мені дуже прикро, що таких смішних не можна чіпати. А потім якісь люди збирають їх докупи і відлітають в космос для дослідів. Оля теж бере кругляшок і махаючи нам рукою уходить в жито. Зрозуміло що все відбувається вночі. Ми залишаємося вдвох, а синьо-чорним небом спалахують ракети, такі як в мультиках, які відносять людей туди звідки поприлітали кругляшки. Чоловік та кі не знімає капюшона.

Я знаю точно, яка деталь, що означає, частково навтіь знаю звідки вони всі взяті...Це буквально сон-складанка по схемі тата Фройда. Тільки все ж таки він помилявся: сексуальний аспект - це всього-на-всього аспект, є речі і по важлвіше. про них говорив Юнг і Будда...

"Всем кому должна - прощаю"

2008-11-02T21:20:11Z

Слухайте, а хулі половина театральной критики (тобто тетаральних матеріалів) йде під псевдонімами? Дівчатка вам що є що приховувати? Хоча я під подібними текстами теж би не підписувалася, але нах тоді їх такі писати....

тема трамваев

2008-10-31T21:05:05Z

Я только что зашла и снова сейчас выйду вон.

На улице меня потрясывало, я иногда хваталась за голову. Выхожу с маршрутки - старенького гробика на колесах, который еще весь черный любит вьезжать в лагерные страшилки, вызывая у детей паралич и икоту. Остановка моя не далеко от остановки трамвая. Как в мультиках Миадзаки - прям за спиной пронесся трамвай, сплюснутый по бокам, в нем сиделы кошачьи головы и большими мартовскими глазами, не клипая, смотрели в запотевшые окна. Трамвай сошел с рельс очень акуратно, пытаясь мягко ступать по песку и умчался в затуманеное озеро.

Туман можна ложкой есть, огромной ложкой такой чтобы сразу на десятерых. Так что я тольк что зашла, но сейчас сново выйду вон, в шум трамваев.

У меня есть много расказов о трамваях, но расказы это ведь не считается. Сегодня провела странную паралель. Но позже немного обдумав, пришла к выводам, что абсурда в ней меньше чем соответсвия действительности. Так вот, я сказала, что я жду своих книг, как некоторые женщины детей. Правда, это не паралель на основе долгого вынашевания и мучительных родов, это паралель со сферы "самодостаточности". Ведь некотрым женьщинам действительно неловко быть без детей, будто бы они и не женщины без них, а так мальчики без гениталий...Такие женщины вглядываются в каждого мужчину, высматривая у него в глазах заветный здоровый ген. Я тоже вглядываюсь в каждого мущину - не завалялись ли там на дне его отчаинья мои книги.

из ада

2008-10-26T22:35:05Z

В Киеве начались туманы. Холодная беспроглядная осень. Это всегда так, когда едешь, а тебе на встречу, невесть откуда, только две фары. Не больше. Но этого иногда хватает, чтобы тебя без особого повода показали по телевизору. Правда очень поздно и в изуродованом гриме, и я думаю такому паблисите мама будет не рада. Не важно, чья мама - любая заплачет, когда ктото в изуродованом гриме, попал в список рейтенгвой МагнолииТв около полуночи, особенно если она ждала кого-то домой.

Но это все "Виан", а Московский мост окутали облака мокрого дыма. Такое уже бывало. Как-то, года два назад этот мост освятили. Не то чтобы это была необходимость какая-то, просто каждый день умерали люди, по одному,но иногда и семьями. Когда семьями - растраивались больше, но с другой стороны - журналистам наконец-то доставалась настоящая работа. Но когда мост освятили, то трупов стало меньше. А через несколько дней с Днепра полезли зловещие туманы. Говорят в них видели такое, что страшно об этом говорить в слух. Я лично видывала огонь вокруг машин и некое чудище. Ровно один раз оно посмотрело на меня, но взгляд его смазало движением, поэтому я до сих пор умею спать.

Через несколько дней туманов смерти возобновились. Место моста, говорят, проклято, и в это верят.

Сегодня туманы, вязкие и мясистые, как мокрые слизни, тайное завищанье ЛАвкрафта, снова поднялись с глубин злополучного места. Мост как некая мифическая Тец гонит жуткие воды на зловещем пару в центр. И ничего не остается как закрыть глаза и попробовать не всматриваться во влажный туман, потому что вдруг кто-то начнет всматриваться в тебя, наглядно демонстрируя буквальность метафор Ницше...

22

2008-10-25T17:26:05Z

Подарунок від левеняти Олі Закревської.
Малиш, твої невьєбєзні фото підживлюють мою самозакоханість.

Нафані сьогодні теж Д.Н., йому 2. Будемо раді бачити всіх кого знаємо, де-небудь в місті за чашкою чаю. Адже Марисьок більше не пє і не курить, тільки псує нерви і зуби, бо їсть винятково горішки зі згущенкою і пє сиропи.

Навсякий випадок

2008-10-25T09:59:26Z

Раптом хто, ну раптом тут є такі, вирішили піти на премьєру Фауста зі Ступками в Франка завтра, то викиньте ваш квиток. Придайте його вогню, вполюйте режисера Приходька чи когось з тріо акторів (Ступки і Бенюк) і видеріть у них по волосині й екзекутуйте разом з квитком.

Ну це все метафори, а якщо буквально - то просто не йдіть. Скажіть своїй дамі, що краще ви знову сходите в клуб і потрахаєтесям на духовно голодний шлунок...тобто культурні вихідні відміняються.

Маячня чистої води. Бенюку то хай вже - в якому лайні він не грав, а ось два Ступки в ролі схематизованих до стереотипних банальних кількох реплік Фаустів і Мефістофілів до одурі банальні. Пафос такий монументальний, аж верне.

А режисеру Приходьку взагалі по рукам треба за це дати. його ж вистава "Шакантула" тільки тепер це Фаустом назвали. Йобу датися - навіть живі коні вийшли. Як вийшли, кілька хвилин покруждяди, так і пішли. Коротше Фаутса там нема, декорації звісно красиві, але більше все це нагадує бездумну пафосну ілюстрацію, до дикого гіперміксу з героїчних еопсів всіх древніх народів.

Книжки і секс

2008-10-24T13:42:50Z

у мене в руках абсолютно невьєбєнна книга. Я правда там нічорта не розумію. Але настрій з декаденського самоліквідаторського тепер в рожевому мескаліновому захльобі. Чому японці пишуть книжки з кінця? і чому так мало картинок? Зрештою, я пробігаю очима охайні обгризані знизу стовпчиик ієрогліфів і впізнаю на сторінку по 15 символів. Звісно сенсу це не має ніякого, і за півгодини мене знову обстібуть на моїх курсах японської (я ж бо користуюся позиченим лексикончиком з бойових аніме. Було б у мене по більше здорового глузду - я б себе теж сміялася). Отже, так: сенсу в цьому гортані книги в рожевих пастельних тонах, в суперобкладенці з золотим і оксамитовим тисенням, з купою вставок, наклейок і т.д. нема, але і радості моїй немає меж. Це межує з сексуальним збудженням.

А ще я ось книжку бачила у якої при світлі дня білі порожні сторінки, а під ковдрою - текст і картинки світяться зеленим. Хочу читати Жоржа Батая, Луї Арагона, Пьєра Луї і де Сада в такому варіанті. Тут схрещується первісні речі: дитяче захоплення і досвід перших книжок, і фізичне збудження, що відсилає до досвідів сексуальних незамилених ні партнерами ні часом.

"Україна" Пакет плюс

2008-10-23T22:11:53Z

Отримала прес-реліз одного майбутнього фестивалю в Берліні. Щось типу "Акваторія чорного моря і ЄВропа". Це ж не перша така штука. Он весною в Одесі стартувала мало ким помічена роздута ініціатива "Чорне і Північне море", ну припустімо ця ініціатива була дуже схожа на мистецьку операцію по відмиванню грошей.

Але суть не в цьому. Є великі країн з потужною традицією і мистецтвом: Росія, Британія, Німеччина, Франція, Італія і т.д. Є екзотичні країни: ПАР(ващє вся Африка), Японія (до речі Японія і до ти і до інших стосується), Тайланд, Папуа Нова Гвінея, Чілі, Балі і т.д.

І ті і другі країни зручно і вигідно конвертуються в комерційний і цікавий мистецький продукт на експорт. Тобто в Росії з задоволенням люди ходитимуть на фестиваль традиційного мистецтва Мадагаскарe чи Британії, тоді коли наприклад Україна і більшість пострадянських країн, в уяві західного світу є уламками чогось невьєбенно великого, а не як потужними цікавими самодостатніми територіями.

Ми настільки ніхуя не зробили за період незалежності, якщо не важати становище посміховиська на міжнародній арені, що ми можемо йти лише в пакеті плюс (ще можемо йти на хуй, але пост не про це). Акваторія чорного моря - ясно сказано. І в усих цих преоктах, західний мистецький менеджмент сподівається щось знайти, бодай Туречччина чи Україна представлять щось цікаве на продаж нудьгуючому західному буржуа. Там так прямим текстом і пишеться: "території між Європою і Азією", буфер товариші, звичайнісінький буфер.

В Україні нема промисловості - її добивають, ми майже нічого не виробляємо і створюємо псевдоінтелектуальні кадри, тому що створюємо задля годиться. Країна живе в режимі здавання в оренду. До речі Росіїї і не треба ні з ким воювати, набагато економічно вигідніше тримати територію в економічному зйомі.

длиная, но мантра

2008-10-23T20:11:19Z

Лотман Ю. "Мы выживем, если будем мудрыми"

Сейчас по телевидению, на радио и в газетах господствует то, что я назвал бы несдержанным пессимизмом. Я же хотел бы выразить сдержанный оптимизм. Я полагаю, что, как говорится в поговорке: "Страшен сон, да милостив Бог", и что ожидающие нас трудности, возможно, не так страшны, как нам кажется.

Почему я так думаю? В молодые годы я всю войну был на фронте, я - артиллерист. И я знаю, что когда находишься в 30 километрах от передовой, откуда идёт сплошной гул, - то очень страшно. Когда приближаешься на расстояние в 10 или даже в 8 км, то уже не так страшно. Оказывается, разряды идут не сплошным рядом: снаряды падают то там, то здесь, перелетают, недолетают.

... Главное для того, чтобы избавиться от страха, идти ему навстречу. Мы очень часто переживаем страх заранее, видим его в гораздо худших формах, чем он есть на самом деле, - и падаем духом. Стоит посмотреть страху в лицо, и выясняется, что он не так и страшен. Поэтому первое, что я пожелал бы всем, - БОДРОСТИ. Основной способ сохранить бодрость - это утешать другого. Нельзя сохранить бодрость в одиночку. В одиночку вообще спастись нельзя. Поэтому второе, что бы я пожелал, - это КОНСОЛИДАЦИИ.

Земля, на которой мы живём, совсем невелика. Это прежде она представлялась огромной. Ещё во времена моей молодости казалось, что ей нет конца. А сейчас мы видим, что она маленькая. Поэтому отделить себя от армян - нельзя, отделить себя от событий на Кавказе - нельзя, отделить себя от событий во всём мире - нельзя. Мы все плывём в одной лодке: или мы все вместе утонем, или мы все вместе спасёмся. Спастись же в одиночку не удастся никому. Единственный способ спастись - быть бодрым и помогать ближнему.

В Эстонии, я думаю, судьбы всех нас - и эстонцев, и русских - в значительной степени будут зависеть от того, насколько мы научимся понимать друг друга. Нам нужно не обиды свои перебирать - обид у нас у всех от Адама полно, - а нужно научиться прощать и помогать. Если же мы начнём искать первую обиду, мы всё равно её найдём, но этот поиск станет для нас школой ненависти, - и мы все потонем. Поэтому, когда к нам бывают несправедливы, - конечно, это очень обидно, - надо всё время помнить о том, что и мы бываем несправедливы. И надо не считать, а прощать, надо быть умными.

Мы выживем, если будем даже не умными, а мудрыми. Мы уже не дети, которые столько тысячелетий играли в войны, и живём мы не в каменном веке. Может быть, сейчас эпоха войн уже подходит к концу. Только бы не случилось по украинской поговорке: "Покi сонце зiйде, роса очi виiст". Только бы роса не выжгла очи. Что для этого нужно? Помните, как говорил автор "Слова о полку Игореве: "И начали князья на малое се большое говорить, половцы приходили со всех сторон войной на русскую землю". Так вот войны приходят, когда люди начинают "на малое се большое говорить". Поэтому я желаю всем МУДРОСТИ и ТЕРПЕНИЯ.

Надо помнить, что если я запрусь и буду считать, сколько, кто и когда меня обижал, жить мне будет горько, а мир вокруг меня будет представляться несправедливым. А это не так. Я должен считать не тех, кто передо мной виноват, а тех перед кем я виноват. Мы все виноваты друг перед другом: перед нашими близкими, перед нашими родителями, перед нашими соседями. Мы всё время - даже не желая этого - приносим зло. Поэтому ещё я желаю запастись ТЕРПЕНИЕМ и СНИСХОЖДЕНИЕМ. Желаю всем СЧАСТЛИВОЙ ЛЮБВИ, без которой тоже жить нельзя. Желаю ЗДОРОВЬЯ, здоровье очень важно. Но здоровье тоже зависит от нашей бодрости. Знаете поговорку: "На печального и вошь лезет". Не нужно быть печальными. Господи, ведь сейчас не блокада, не война. Ведь смотря от какого конца вести отсчёт. Если считать от идеала, то у нас много чего нет. А если от конца последнего, то у нас много есть чего терять. Дай Бог, не потерять, дай Бог сохранить то, что имеем.

Тарту, 1992 г.

barbituric_ali @ 2008-10-22T22:23:00

2008-10-22T19:25:40Z

- Я бы назвал это историческим событием.
- Как оно могло быть историческим событием, если там было 42 человека?
- Вспомните, сколько человек было на Тайной Вечере. Чем меньше зрителей, тем больше истории. На Тайной Вечере было 13 человек. Архимед в своей ванной был один.

из "Круглосуточных тусовщиков" Майкла Уинтерботтома

via pavelrudnev

медвежий круг

2008-10-22T17:40:31Z

Сэсия, работа, японский, долги - устала.

Говорю: "Я устала. Хочется побыть дома, в кургу медведей". Потом исправилась: "и семьи". Потом подумала, нет, хочу побыть одна дома, что автоматически означает в кругу медведей, теплых пульсирующих любовью ко мне сущностей.

Мир правильный. это не обсуждается. но вместить хотя бы сотую часть этих слайдов себе в лоб, в область познания, третьего глаза, или в чувственное солнечное сплетенье на скорости поездов-ракет удается с напрягом. Я устала, у меня холодные ноги. Недавно под пополудневое солнце мне хотелось сиюминутной любви, терпкой как мускат, короткой и безответственной. Сейчас мне хочеться сиюминутной смерти. Закрыть глаза на секунду, а пройдут миллионы лет. будут на месте Троещинских гоблинов-высоток бетонные сваи валяться, диковинные стрекозы размером с кур летать, трава по колна развиваться на ветру, а вокруг меня как Стоунхедж - незыблемый круг медведей.

Я засыпаю под Гегеля

2008-10-20T21:34:35Z

"Диалектика - это исскуство примерения противоположностей с помощью фокуса-покуса"

Жорж Сорель, философ-шутник

Новое на Портале

2008-10-20T21:13:25Z

Черновые, секретные эскизы

Андрей Жолдак показал журналистам черновые секретные эскизы своего нового спектакля «Войцек», нас якобы впустили в лабораторию мастера, где видео на больших экранах сверху не было демонтировано, и режиссер увлеченно повторял «а здесь должны быть звезды». Перед показом Жолдак всех предупредил — это первый прогон, много чего будет не так. О том, что в «Войцеке» Жолдака, собственно нет Войцека, даже как-то неприлично говорить, режиссер давно всех приучил, что это ханжество — видеть, и, не дай бог, искать в его работах еще кого-то кроме него самого.

Читати далі: Черновые, секретные эскизы

Промзоны

Вот представьте себе: в респектабельном центре или на окраине мегаполиса среди маргинальных выжженных пустырей стоит бывший утюжный завод — и там никого нет. Стены внутри обрисованы сатанинским молодняком, с высоченных потолков свисают развороченные кишки бывшей вентиляционной системы. В подобных помещениях можно делать все, что угодно, идея такова: эти здания отдаются как экспериментальные площадки под различные виды искусств. Называется это так — капитализировать имущество по средствам искусства — дешево и сердито, еще это можно назвать — развитием территории.

Читати далі: Промзоны

Железные человеки. Перформанс «Даха»

Фотоотчет из открытия Лаборатории современного искусства «Бурса», перфоманс театра «Дах» в постановки Влада Троицкого. 16 октября 2008 года

Читати далі: Железные человеки. Перформанс «Даха»

Док. Тор. Три года спустя

Со сцены мне рассказывали ужасные вещи: о противоречиях, заблуждениях врачебной практики, о беспомощности медицины, о людях, о том, как злы они бывают, об их боли, но в самые жесткие моменты невольно накатившиеся слезы сопровождались какой-то захватывающей радостью. Я смотрю то, что меня трогает, мне делают больно, режут по живому и это нравится.

Читати далі: Док. Тор. Три года спустя

Боль мира

В рамках фестиваля «Территория»
2 симфонических перформанса Кирилла Серебренникова
«Богини из машин» и «Станция»
В катакомбах «Винзавода». «Богини из машин» — современное публицистическое выражение боли и жестокости мира в греческих образах. «Станция» — пространственный 3D-стих. Бесконечно красивая поэзия о любви, возможной только на небесах, вне плотского и земного.

Читати далі: Боль мира